запорошений

ЗАПОРО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до запороши́ти 1, 3, 4.

Переляканий, без шапки, запорошений снігом, мчавсь Василько по дорозі назустріч холодному вітрові (Коцюб., І, 1955, 82);

Він побачив високого дядька, запорошеного борошном з ніг до голови (Донч., VI, 1957, 259);

// запоро́шено, безос. присудк. сл.

Все снігами запорошено. Все лежить, дріма в снігу (Ус., Листя.., 1956, 180).

2. у знач. прикм. У якому наявний порох, пил.

Протираючи руками запорошені очі, Бармаш голосно засміявся (Коз., Серце матері, 1947, 11).

Значення в інших словниках

1. запорошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до запорошити 1), 3), 4). || запорошено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. У якому наявний порох, пил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запорошений — запоро́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. запорошений — КУРНИ́Й (з курявою, вкритий курявою), КУ́РЯВИЙ, КУ́РЯНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, ПИЛЯ́СТИЙ розм., ПОРОШНИ́Й, ПОРОХНИ́СТИЙ, ПОРОХНИ́Й діал., ПОРОХНЯ́ВИЙ діал.; ЗАПИ́ЛЕНИЙ, ЗАПОРО́ШЕНИЙ, ЗАКУ́РЕНИЙ, ЗАКУШПЕ́ЛЕНИЙ розм. (укритий пилом).  Словник синонімів української мови
4. запорошений — Запоро́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)