запоряджувати
ЗАПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., діал. Розпоряджатися.
— Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати, отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв., 1954, 449);
Стіл завсіди заставлений був так, як сам [пан] запорядить (Фр., II, 1950. 367).
Словник української мови (СУМ-11)