1. Словник української мови в 11 томах

запоряджувати

ЗАПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., діал. Розпоряджатися.

— Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати, отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв., 1954, 449);

Стіл завсіди заставлений був так, як сам [пан] запорядить (Фр., II, 1950. 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запоряджувати — -ую, -уєш, недок., запорядити, -джу, -диш, док., діал. Розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запоряджувати — запоря́джувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови