запотілий

ЗАПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запоті́ти.

— Добрий день панству! — додав [каштан], обертаючися до товариства, хоч не міг нікого розпізнати через запотілі окуляри (Фр., VI, 1951, 409);

Підлітки пообліплювали всі вікна, ..туляться розплюснутими носами до запотілих шибок, тільки ахкають та попискують (Кучер, Трудна любов, 1960, 156);

Біля чайної.. запотілий від тривалої ходьби Кифір, ніяково уникаючи поглядом очей Параски, промовив: — Зажди тут трохи… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 273).

Значення в інших словниках

1. запотілий — див. мокрий  Словник синонімів Вусика
2. запотілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до запотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запотілий — запоті́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови