запропащений
ЗАПРОПА́ЩЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запропасти́ти¹;
// у знач. прикм.
Запропащений рукопис.
ЗАПРОПА́ЩЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запропасти́ти²;
// У знач. прикм.
Хлопи не відмовили почесної, пізналися на честі, сказали й свою, випили одну, другу, аж приємніше їм стало в сім куп’яку [гурті] запропащених душ (Ков., Тв., 1958, 42).
Словник української мови (СУМ-11)