запрошений

ЗАПРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запроси́ти¹.

У призначену неділю звечора зібралися запрошені гості, посідали, ведуть звичайну розмову (Мирний, III, 1954, 191);

Василь знову згадав про список літераторів, запрошених на літературний вечір (Томч., Готель.., 1960, 177);

Хоровим самодіяльним гуртком керував запрошений культсектором відомий у місті музикальний діяч Віталій Проскуров (Ле, Право.., 1957, 31);

// запро́шено, безос. присудк. сл.

На той обід було запрошено всіх командирів батальйонів (Кучер, Чорноморці, 1956, 356);

// у знач. ім. запро́шений, ного, ч.; запро́шена, ної, ж. Той (та), хто одержав куди-небудь запрошення.

Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Смолич, Мир.., 1958, 39).

Значення в інших словниках

1. запрошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до запросити I. || запрошено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. запрошений, -ного, ч.; запрошена, -ної, ж. Той (та), хто одержав куди-небудь запрошення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запрошений — запро́шений 1 дієприкметник якого запросили; який отримав запрошення запро́шений 2 дієприкметник запропонований — про ціну, вищу за звичайну розм.  Орфографічний словник української мови
3. запрошений — Запро́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)