запрошений

запро́шений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до запросити I.

|| запрошено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. запрошений, -ного, ч.; запрошена, -ної, ж. Той (та), хто одержав куди-небудь запрошення.

Значення в інших словниках

1. запрошений — запро́шений 1 дієприкметник якого запросили; який отримав запрошення запро́шений 2 дієприкметник запропонований — про ціну, вищу за звичайну розм.  Орфографічний словник української мови
2. запрошений — Запро́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. запрошений — ЗАПРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запроси́ти¹. У призначену неділю звечора зібралися запрошені гості, посідали, ведуть звичайну розмову (Мирний, III, 1954, 191); Василь знову згадав про список літераторів, запрошених на літературний вечір (Томч.  Словник української мови в 11 томах