запросити

запроси́ти

I див. запрошувати.

II -прошу, -просиш, док., перех.

Почати просити; висловити прохання щодо чогось.

III -прошу, -просиш, док., перех., розм.

Те саме, що заправити II.

Значення в інших словниках

1. запросити — [запроситие] -роушу, -осиеш; нак. -си, -роус'іт'  Орфоепічний словник української мови
2. запросити — запроси́ти 1 дієслово доконаного виду просити прибути; пропонувати запроси́ти 2 дієслово доконаного виду почати просити запроси́ти 3 дієслово доконаного виду призначити ціну вищу за звичайну розм.  Орфографічний словник української мови
3. запросити — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. запросити — Запроси́ти, -прошу́, -про́сиш, -про́сять; запроси́, -сі́мо, -сі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. запросити — ЗАПРОСИ́ТИ¹ див. запро́шувати. ЗАПРОСИ́ТИ² , прошу́, про́сиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання шодо чогось. — Як там, Свириде, з поляками і Петлюрою? — Вже так довоювались, що останні бульки пускають.  Словник української мови в 11 томах
6. запросити — Запросити см. запрошувати.  Словник української мови Грінченка