запросити

ЗАПРОСИ́ТИ¹ див. запро́шувати.

ЗАПРОСИ́ТИ² , прошу́, про́сиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання шодо чогось.

— Як там, Свириде, з поляками і Петлюрою? — Вже так довоювались, що останні бульки пускають. Поляки миру запросили (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 30).

ЗАПРОСИ́ТИ³, прошу́, про́сиш, док., перех., розм. Те саме, що запра́вити².

Всі купці зійшлися до жони і питають, що хоче за корови. А жона з страхом запросила триста золотих (Калин, Закарп. казки, 1955, 204);

— То скільки за отакого… невеличкого килимка запросите? (Чендей, Птахи.., 1965, 117).

Значення в інших словниках

1. запросити — [запроситие] -роушу, -осиеш; нак. -си, -роус'іт'  Орфоепічний словник української мови
2. запросити — I див. запрошувати. II -прошу, -просиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання щодо чогось. III -прошу, -просиш, док., перех., розм. Те саме, що заправити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запросити — запроси́ти 1 дієслово доконаного виду просити прибути; пропонувати запроси́ти 2 дієслово доконаного виду почати просити запроси́ти 3 дієслово доконаного виду призначити ціну вищу за звичайну розм.  Орфографічний словник української мови
4. запросити — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. запросити — Запроси́ти, -прошу́, -про́сиш, -про́сять; запроси́, -сі́мо, -сі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. запросити — Запросити см. запрошувати.  Словник української мови Грінченка