запросини

ЗАПРО́СИНИ, син, мн. Прохання прийти куди-небудь, зробити що-небудь або взяти участь у чомусь.

Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх, в ласкавому солоденькому ввічливому погляді, причину ласкавих запросин на чай і ласкавого панькання коло себе (Н.-Лев., IV, 1956, 58);

Отримала я через тьотю Елю запросини їхати з Садовським в Крим, але запросин прийняти не могла (Л. Укр., V, 1956, 245);

Він вийшов, не слухаючи її запросин, щоби навідався до неї завтра (Март., Тв., 1954, 350);

З Данилом на запросини, по музики та по самогонку викликався йти, звичайно, Харитон (Смолич, Мир.., 1958, 27).

Значення в інших словниках

1. запросини — Запро́сини, мн. Запрошення. [Ірина] обережно приступила до стола, взяла запросини з непевної руки Циля та й зачала читати (Г аліп, 87) // порівн. пол. zaprosiny, мн. - запросини, zaproszenie — запрошення.  Українська літературна мова на Буковині
2. запросини — (прохання) запрошення; (дія) запрохування, запрошування.  Словник синонімів Караванського
3. запросини — -син, мн. Прохання прийти куди-небудь, зробити що-небудь або взяти участь у чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запросини — запро́сини множинний іменник  Орфографічний словник української мови
5. запросини — Запро́сини, -cин, -синам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. запросини — Запросини, -син ж. мн. Приглашеніе.  Словник української мови Грінченка