запряжка

ЗАПРЯ́ЖКА, и, ж. Те саме, що за́пряг 1.

Старший лейтенант Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні. Кілька гармат у кінних запряжках їхали за ним, знімаючи куряву (Ле, Мої листи, 1945, 114);

Вітер мчав, наче чукча на нартах із запряжкою в десять тисяч собак (Трубл., Лахтак, 1953, 57).

У запря́жці — в упряжі, в запряженому стані (про коней або інших тварин).

Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (Гончар, І, 1954, 77);

Виявилось, що в запряжці кінь дуже кульгав на передню ногу (Чорн., Потік. , 1956, 101).

Значення в інших словниках

1. запряжка — -и, ж. Те саме, що запряг 1). У запряжці — в упряжі, в запряженому стані (про коней або інших тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запряжка — запря́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. запряжка — У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В.  Словник синонімів української мови
4. запряжка — I. Запряжка, -ки ж. = засмажка. Вх. Лем. 416. --------------- II. Запря́жка, -ки ж. Въ выраж. у запряжці бути. Быть запряженнымъ. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка