запустувати

ЗАПУСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док. Почати пустувати, гратися.

І в церкві вже не запустує [дитина] і ні до кого не заговорить, та все молиться, та поклони б’є (Кв.-Осн., II, 1956, 25).

ЗАПУСТУВА́ТИ², у́є, док. Лишитися пустим, незайнятим.

Він чув ввечері домашню розмову, якийсь там шмат землі запустував, от би гречкою засіяти (Збан., Сеспель, 1961, 426).

Значення в інших словниках

1. запустувати — I -ую, -уєш, док. Почати пустувати, гратися. II -ує, док. Лишитися пустим, незайнятим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запустувати — запустува́ти 1 дієслово доконаного виду почати пустувати запустува́ти 2 дієслово доконаного виду лишитися пустим, незайнятим  Орфографічний словник української мови