запустіння
ЗАПУСТІ́ННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. запусті́ти.
Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Довж., Зач. Десна, 1957, 440);
Порожні вулиці, колись Мабуть і людні, і веселі, Ознаки запустіння скрізь: З садів, городів буйна зелень Позаростала де й не слід (Шер., Дорога.., 1957, 140);
Вулиць ніхто не прибирав з давніх-давен, і нікого, як видно, не турбувало це повне запустіння і нечувана неохайність (Гжицький, У світ.., 1960, 115).
Словник української мови (СУМ-11)