зарано
ЗАРА́НО, присл. Дуже рано, раніше, ніж звичайно, ніж слід; передчасно.
Вже злагодився [Славко] йти, коли прийшло йому на думку, що це ще зарано. Ніколи так рано не ходив до Краньцовської (Март., Тв., 1954, 343);
[Ульф:] Неначе справді сніг, Знов накотивсь на мене вчора князь, Щоб з Ладоги також я забиравсь.. [Інгігерда:] Ні, з князем я сама поговорю, Зарано він людей тих ображає, Які колись знайшли його зорю! (Коч., III, 1956, 56).
Словник української мови (СУМ-11)