зарис

ЗА́РИС, у, ч.

1. рідко. Те саме, що о́брис.

І крізь райдужну видно завісу Легкий зарис рибалки й човна (Рильський, Поеми, 1957, 286).

2. діал. Риса.

З-під спущених вій споглядала вона несміливо на одну з символічних постатей пам’ятника, що носила зариси її обличчя (Кобр., Вибр., 1954, 188).

Значення в інших словниках

1. зарис — За́рис. Риса. Отеє в головних зарисах провідні думки, котрим вірно і щиро як служила, так і буде служити “Буковина" (Б., 1895, 11, 3); Предсідатель [...  Українська літературна мова на Буковині
2. зарис — Силюета, сов. силует, г. сильвета, ОБРИС; мн. ЗАРИСИ, (обличчя) Г. риси.  Словник синонімів Караванського
3. зарис — -у, ч. 1》 рідко. Те саме, що обрис. 2》 діал. Риса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зарис — за́рис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. зарис — За́рис, -су; за́риси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)