1. Словник української мови в 11 томах

зарис

ЗА́РИС, у, ч.

1. рідко. Те саме, що о́брис.

І крізь райдужну видно завісу Легкий зарис рибалки й човна (Рильський, Поеми, 1957, 286).

2. діал. Риса.

З-під спущених вій споглядала вона несміливо на одну з символічних постатей пам’ятника, що носила зариси її обличчя (Кобр., Вибр., 1954, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарис — За́рис. Риса. Отеє в головних зарисах провідні думки, котрим вірно і щиро як служила, так і буде служити “Буковина" (Б., 1895, 11, 3); Предсідатель [... Українська літературна мова на Буковині
  2. зарис — Силюета, сов. силует, г. сильвета, ОБРИС; мн. ЗАРИСИ, (обличчя) Г. риси. Словник синонімів Караванського
  3. зарис — -у, ч. 1》 рідко. Те саме, що обрис. 2》 діал. Риса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зарис — за́рис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. зарис — За́рис, -су; за́риси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)