зарослий

ЗАРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарости́ 1, 2.

Глянеш вгору, бачиш між гілляками круті скелі, зарослі зеленим мохом (Н.-Лев., II, 1956, 414);

Пас я біля Прип’яті. Як рідна мати, була вона для мене — широка, заросла з берегів очеретом, білими й жовтими лілеями (М. Ол., Чуєш.., 1959, 85);

Носив [Степан] великі, опущені вниз вуса, щоки були густо зарослі (Гжицький, Опришки, 1962, 199).

Значення в інших словниках

1. зарослий — [зарослией] м. (на) -слому/-с'л'ім, мн. -с'л'і  Орфоепічний словник української мови
2. зарослий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зарости 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зарослий — заро́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
4. зарослий — Заро́слий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зарослий — Зарослий, -а, -е Заросшій. Левиц. Пов. 192.  Словник української мови Грінченка