заріза

ЗАРІ́ЗА, и, ч., діал. Убивця, розбійник.

Піймали одного зарізу: То Евріала-молодця (Котл., І, 1952, 228).

Значення в інших словниках

1. заріза — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
2. заріза — -и, ч., діал. Убивця, розбійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заріза — зарі́за іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
4. заріза — до зарі́зу, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін. Дуже, конче. — О, гранати!.. Потрібні до зарізу. Ми вже п’ять контратак відбили!.. (О. Гончар); Полковникові був потрібен “язик”. Як кажуть — до зарізу (І.  Фразеологічний словник української мови
5. заріза — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.  Словник синонімів української мови