заріз
ЗАРІ́З, у, ч.
1. Різання, забій (свійської птиці, свійських тварин).
Показувала [голота] їм таємні схови, де багаті газди переховували вгодованих, призначених на заріз свиней (Вільде, Сестри.., 1958, 19);
*У порівн. [Зінька:] Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й продали, ніби поле чи деревину!.. (Кроп., II, 1958, 36).
Годува́ти як (мов) на заріз́ — дуже ситно, щедро годувати.
Найме йому кухаря, щоб годувати Славка як на заріз (Март., Тв., 1954, 308).
2. перен., розм. Безвихідне, скрутне становище.
Друкарські «помилки» — для авторів заріз (Еллан, І, 1958, 160);
Все може трапитись, адже машини можуть відстати.. Добре, як добре, а коли бездоріжжя, бескеття? Заріз! Тоді додаткова сотня мін була б як нахідка (Гончар, III, 1959, 312).
До зарі́зу — дуже, конче.
Тепер вже до зарізу потрібне об’єднання наших партійних організацій, особливо — в передбаченні повстання (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 219);
— О, гранати!.. Потрібні до зарізу. Ми вже п’ять контратак відбили!.. (Гончар, III, 1959, 360).
Словник української мови (СУМ-11)