заскрипіти

ЗАСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. заскрипля́ть; док.

1. Почати скрипіти, видавати скрипучі звуки; видати скрип.

Заскрипіли рано двері У великій хаті (Шевч., II, 1953, 130);

Заскрипіли мости під важкими возами (Мур., Весілля.., 1949, 3);

// чим. Утворити скрип чим-небудь.

Присутні в залі заскрипіли стільцями (Сміл., Сад, 1952, 226);

Коли лікар почав робити перев’язку, він заскрипів зубами (Ткач, Жди.., 1959, 16).

◊ Заскрипі́ти зуба́ми див. зуб;

Заскрипі́ти перо́м — почати писати.

Зірвав [писар] з-за вуха ручку, вмокнув у заарканений мотузочком каламар, заскрипів пером (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 85).

2. перен., розм. Заговорити неприємним, скрипучим голосом.

— Не тепер дасть [мулла] одповідь, то в день останній, — заскрипів Сулейман (Коцюб., II, 1955, 148);

— Га, — заскрипіла якось чудно дівчина.. — Другу сватаєш?.. Розлюбив?.. (Григ., Вибр., 1959, 344).

3. перен., розм. Настати (про великі морози).

Узимку заскриплять морози.

Значення в інших словниках

1. заскрипіти — заскрипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заскрипіти — -плю, -пиш; мн. заскриплять; док. 1》 Почати скрипіти, видавати скрипучі звуки; видати скрип. || чим. Утворити скрип чим-небудь. 2》 перен., розм. Заговорити неприємним, скрипучим голосом. 3》 перен., розм. Настати (про великі морози).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заскрипіти — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
4. заскрипіти — Заскрипіти, -плю́, -пи́ш гл. Заскрипѣть. Заскрипіли ворітоньки, бо були заперті. Мет. 161.  Словник української мови Грінченка