засланий

ЗА́СЛАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мнн. ч. до засла́ти¹.

Вечорами приходила з сусідньої дачі кучерява курсистка, заслана звідкись (Коцюб., II, 1955, 219);

— Треба перевірити Яська — вставив я своє слово. — Може, він Борисом засланий до нас, щоб пронюхувати (Чаб., Катюша, 1960, 53);

Я зараз же передивився заслану Вами «Думу про військо Ігореве» (Мирний, V, 1955, 428);

// у знач. ім. за́сланий, ного, ч. Те саме, що засла́нець.

ЗА́СЛАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засла́ти².

Дивлюся, я через двері, — стіл засланий скатеркою, на столі пляшка й чарка (Н.-Лев., II, 1956, 20);

Вони мовчки спустилися по широких сходах, засланих м’якими килимовими доріжками (Мик., II, 1957, 392);

Заслані полудою очі під ту страшну різанину не розгляділи б, де свій, де чужий (Мирний, II, 1954, 259);

// за́слано, безос. присудк. сл.

Середина куреня.. В глибині ліжко з дровеняк заслано воловою шкурою (К.-Карий, II, 1960, 267).

Значення в інших словниках

1. засланий — за́сланий 1 дієприкметник направлений за́сланий 2 дієприкметник застелений  Орфографічний словник української мови
2. засланий — див. невільник  Словник синонімів Вусика
3. засланий — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заслати I. || у знач. ім. засланий, -ного, ч. Те саме, що засланець. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заслати II. || заслано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. засланий — За́сланий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)