заспокійливий

ЗАСПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е. Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін.

Те, що мати не питала нічого, гнітило Тамару, і вона заплакала. — Не плач, — почувся заспокійливий материн голос (Хижняк, Тамара, 1959, 76);

Раптом усі побачили, що старі ходики, які протягом багатьох років сповнювали кімнату рівномірним заспокійливим цоканням, мовчать (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 231);

// у знач. ім. заспокі́йливе, вого. с. Те, що заспокоює біль (про ліки).

Значення в інших словниках

1. заспокійливий — заспокі́йливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заспокійливий — (лік) цілющий, протибольовий, седативний, (від бунту) миротворний  Словник синонімів Караванського
3. заспокійливий — -а, -е. Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. || у знач. ім. заспокійливе, -вого, с. Те, що заспокоює біль (про ліки).  Великий тлумачний словник сучасної мови