заспокійливий

заспокі́йливий

-а, -е.

Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін.

|| у знач. ім. заспокійливе, -вого, с. Те, що заспокоює біль (про ліки).

Значення в інших словниках

1. заспокійливий — заспокі́йливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заспокійливий — (лік) цілющий, протибольовий, седативний, (від бунту) миротворний  Словник синонімів Караванського
3. заспокійливий — ЗАСПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е. Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. Те, що мати не питала нічого, гнітило Тамару, і вона заплакала.  Словник української мови в 11 томах