застановити —
застановити кого (7) — здивувати, звернути чию увагу, пор. польськ. zastanowić kogo [MО,V]
Словник з творів Івана Франка
застановити —
застанови́ти 1 дієслово доконаного виду захарастити застанови́ти 2 дієслово доконаного виду віддати в заставу
Орфографічний словник української мови
застановити —
Застановити. Зупинити, припинити, призупинити. [Двірник] має право застановити виконане якоїсь ухвали Ради громадскої, коли думає, що вона виходить поза межі, приписані правом (См.
Українська літературна мова на Буковині
застановити —
I див. застановляти I. II див. застановляти II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
застановити —
I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!...
Словник синонімів української мови
застановити —
Застановити, -ся см. застановляти, -ся.
Словник української мови Грінченка