застарілий
ЗАСТАРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до застарі́ти;
// У знач. прикм.
Не годилося б.. в’язати оцей застарілий реп’ях в один букет з пахучими польовими квіточками (Мирний, V, 1955, 391);
Тягар турбот потьмарив застарілі їхні обличчя (Довж., III, 1960, 164).
2. у знач. прикм. Який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам.
— Годі вам розказувати детально про боротьбу, яку я зчинив з собою, з своїми звичками, застарілими поглядами (Коцюб., І, 1955, 260);
Застаріле устаткування; Застарілі норми.
3. у знач. прикм. Задавнений, невиліковний (про хворобу).
Багато людей приїздило до Мориниці з надією вилікувати свої застарілі недуги (Вільде, Сестри.., 1958, 45).
Словник української мови (СУМ-11)