заступниця
ЗАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до засту́пник 1, 3.
Марина пробігла телеграму очима і весело до Олени: —Ну, бригадире, давай мені заступницю мерщій. Іду (Головко, І, 1957, 491);
Вона швидко, якось непомітно виробила собі ім’я великої філантропки, заступниці та помічниці всіх бідних (Фр., VI, 1951, 347).
Словник української мови (СУМ-11)