засічений
ЗАСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засі́кти¹ 1, 2.
В 1835 р. повстали лівобережні козаки.. Заворушення козаків були придушені військовою силою, а керівники руху на смерть засічені шпіцрутенами (Іст. УРСР, І, 1953, 420);
// У знач. прикм.
Перевіряв [Богучар] усе, провадив пристрілку по засічених квадратах цілим полком (Кучер, Чорноморці, 1956, 124).
Словник української мови (СУМ-11)