Словник української мови в 11 томах

затверджувати

ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док.

1. перех. Схвалювати що-небудь, вважати остаточно вирішеним.

На сьогоднішніх зборах затверджували план участі піонерії в наступі на гусінь (Донч., 1,1956,64);

—Такого звіту й затвердити, по-моєму, не можна… (Вишня, І, 1956, 141);

// Узаконювати що-небудь, надаючи юридичної сили якійсь постанові, рішенню і т. ін.

Суд затверджував конфіскацію (Кол., Терен.., 1959, 319);

[Покликач:] Вирок їм ще затвердити має.. цезар-імператор (Л. Укр., II, 1951, 537);

Сиклета подала духовницю в суд, щоб землю затвердили за нею й за Петрусем (Н.-Лев., IV, 1956, 224);

— Товариші, сьогодні повітком затвердив наш розподіл. Тепер ви за всіма законами справжні господарі землі (Стельмах, II, 1952, 17);

// кого ким. Санкціонувати призначення, обрання кого-небудь на якусь посаду, роботу.

Що ж може сказати губернатор після того, як він написав в управу, що затвердить мене на всякій посаді? (Коцюб., III, 1956, 190);

[Ромодан:] Товариша Калину затвердили другим секретарем обкому (Корн., II, 1955, 337).

2. неперех., рідко. Засвідчувати правдивість, дійсність чого-небудь; підтверджувати.

— Так таки по-мужицькому й написано? — не діймаючи віри, спитав батько вдруге. — Так і понаписувано, — затвердив Петро (Вас., І, 1959, 95).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. затверджувати — затве́рджувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. затверджувати — Схвалювати, ухвалювати, узаконювати; (підписом) накладати ґриф; (призначення) санкціонувати; (угоду) ратифікувати.  Словник синонімів Караванського
  3. затверджувати — [затверджуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
  4. затверджувати — -ую, -уєш, недок., затвердити, -джу, -диш, док. 1》 перех. Схвалювати що-небудь, вважати остаточно вирішеним. || Узаконювати що-небудь, надаючи юридичної сили якійсь постанові, рішенню і т. ін. || кого ким.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. затверджувати — СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю)...  Словник синонімів української мови
  6. затверджувати — Затве́рджувати, -джую, -джуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)