затверджувати

затве́рджувати

-ую, -уєш, недок., затвердити, -джу, -диш, док.

1》 перех. Схвалювати що-небудь, вважати остаточно вирішеним.

|| Узаконювати що-небудь, надаючи юридичної сили якійсь постанові, рішенню і т. ін.

|| кого ким. Санкціонувати призначення, обрання кого-небудь на якусь посаду, роботу.

2》 неперех., рідко. Засвідчувати правдивість, дійсність чого-небудь; підтверджувати.

Значення в інших словниках

1. затверджувати — затве́рджувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затверджувати — Схвалювати, ухвалювати, узаконювати; (підписом) накладати ґриф; (призначення) санкціонувати; (угоду) ратифікувати.  Словник синонімів Караванського
3. затверджувати — [затверджуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. затверджувати — СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю)...  Словник синонімів української мови
5. затверджувати — Затве́рджувати, -джую, -джуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. затверджувати — ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. перех. Схвалювати що-небудь, вважати остаточно вирішеним. На сьогоднішніх зборах затверджували план участі піонерії в наступі на гусінь (Донч.  Словник української мови в 11 томах