затинатися

ЗАТИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГНУ́ТИСЯ і ЗАТЯ́ТИСЯ, тну́ся, тне́шся, док.

1. Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін.

Школяр, затинаючись, виписував цифір’ю та робив викладки (Мирний, IV, 1955, 110);

Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем’ян розповідає (Смолич, Мир.., 1958, 165);

— Я завжди дорожила твоєю.. дружбою, — промовила Дзвінка. Хотіла сказати «любов’ю», але затнулася на цьому слові і сказала «дружбою» (Гжицький, Опришки, 1962, 172);

«Вірую» почав було вчити, та на «же за ним» як затявсь, та й покинув письмо (Кв.-Осн., II, 1956, 200);

— Чуєш, Андрію?.. —хотіла спитати вдруге, але тут же затялась.. її злякали його очі (Гур., Наша молодість, 1949, 140).

Дух (ди́хання і т. ін.) затина́ється — дихання утруднюється, переривається на якийсь час.

Серце його, як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався в грудях (Мирний, IV, 1955, 299).

2. Не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися.

Я говоритиму, а він мав затинатися, що про ніщо не знає (Фр., VI, 1951, 193);

— Важко тобі буде, сміятимуться з тебе панські діти.. А ти затнись і стій на своїм, наче серце твоє з каменю… (Кол., Терен.., 1959, 16);

І чого б я ото так затявся? Все через чортів характер! Через впертість ослячу. Тьфу! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 448);

// перен. Переставати діяти (про апарати, механізми).

[Варвара:] Він хотів вистрелити в мого коня, та автомат затявся (Галан, І, 1960, 519).

Як (на́че і т. ін.) затя́вся (затяла́ся, затяли́ся і т.ін.): а) уперто не бажати робити що-небудь.

— Ще тільки на полудень сонце зверне, а вони вже сапи на плечі і гайда додому. Прошу їх, молю, ну ще три рядки пройдемо, а вони як затялися (Хижняк, Невгамовна, 1961, 70);

Сказав [Павло], як затявся, що більше і зустрічатися не бажає… (Кучер, Прощай.., 1957, 346);

б) тривати протягом певного часу.

Дощі — як затялися: щодня та й щодня… (Мирний, II, 1954, 281).

3. тільки док., рідко. Ударитися, зачепитися, спіткнутися.

— Поманеньку везе наш земський коник, та все везе, усе вперед. Хіба затнеться де на якому лихому мостику (Мирний, III, 1954, 283);

Чоловік розігнався, в одвірок затявся (Чуб., V, 1874, 1080).

Значення в інших словниках

1. затинатися — «завзятися»[ VI, 193] (первісно лиш про знаряддя, що відмовляють послуху -— ніби сокира чи ніж, увігнані в дерево) [ОГ]  Словник з творів Івана Франка
2. затинатися — затина́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. затинатися — (в розмові) запинатися, запикуватися; (у діях) упиратися, огинатися.  Словник синонімів Караванського
4. затинатися — див. перечити  Словник синонімів Вусика
5. затинатися — -аюся, -аєшся, недок., затнутися і затятися, -тнуся, -тнешся, док. 1》 Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. 2》 Не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. затинатися — затина́тися 1. вперто наполягати на своєму, не поступатися (ст) 2. заїкатися через ваду мовлення або від хвилювання (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. затинатися — дух займа́ється (забива́ється, затина́ється і т. ін.) / зайня́вся (заби́вся, затну́вся і т. ін.) в кого, кому і без додатка. Стає важко дихати від хвилювання, сильного душевного потрясіння і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
8. затинатися — ЗАТНУ́ТИСЯ (говорячи, зупинитися, обірвати свою мову), ЗАТЯ́ТИСЯ, ЗАПНУ́ТИСЯ, ЗАП'ЯСТИ́СЯ, ЗАЇКНУ́ТИСЯ, СПІТКНУ́ТИСЯ, СПОТИКНУ́ТИСЯ розм., ЗАПИ́КАТИСЯ розм.; ПЕРЕХОПИ́ТИСЯ, ПЕРЕПНУ́ТИСЯ, ОСІКТИ́СЯ (перев. раптово й надовго). — Недок.  Словник синонімів української мови