затихаючий
ЗАТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до затиха́ти.
Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (Коцюб., II, 1955, 31);
Вони повільно йшли затихаючими вулицями міста (Собко, Скеля… 1961, 101).
Словник української мови (СУМ-11)