1. Словник української мови в 11 томах

затихаючий

ЗАТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до затиха́ти.

Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (Коцюб., II, 1955, 31);

Вони повільно йшли затихаючими вулицями міста (Собко, Скеля… 1961, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затихаючий — затиха́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. затихаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до затихати. Великий тлумачний словник сучасної мови