затонкий

ЗАТОНКИ́Й, а, е, розм. Надто тонкий.

На ранок їм [хлопцям] забрили чуба І в прийом жовнірський повели. Із прийому постоли вернули — Для походів шкіра затонка (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 59);

До поважної Ревиної статури не пасує лише голос. Він затонкий, лементливий (Мушк., Серц.., 1962, 108).