затонулий

ЗАТОНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затону́ти.

Ось і дно морське. Між трав — Затонулий пароплав (Нех., Ми живемо.., 1960, 35);

Костеві доповіли, що під корпусом затонулого судна вже продуто відповідні колодязі для просування сталевих рушників (Ю. Янов., II, 1954, 93).

Значення в інших словниках

1. затонулий — затону́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. затонулий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до затонути.  Великий тлумачний словник сучасної мови