1. Словник української мови в 11 томах

затонулий

ЗАТОНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затону́ти.

Ось і дно морське. Між трав — Затонулий пароплав (Нех., Ми живемо.., 1960, 35);

Костеві доповіли, що під корпусом затонулого судна вже продуто відповідні колодязі для просування сталевих рушників (Ю. Янов., II, 1954, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затонулий — затону́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. затонулий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до затонути. Великий тлумачний словник сучасної мови