затонути

ЗАТОНУ́ТИ, ону́, о́неш, док. Занурившись у воду, упасти на дно річки, моря і т. ін.; потонути.

Човен затонув на глибині вісімдесят п’ять метрів (Трубл., Шхуна.., 1940, 290);

// рідко. Поринувши з головою в яку-небудь рідину, загинути; втопитися.

Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув (Чуб., V, 1874, 370);

Котятко все й затонуло в молоці (Фр., VI, 1951, 142).

Значення в інших словниках

1. затонути — затону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затонути — -ону, -онеш, док. Занурившись у воду, опуститися на дно річки, моря і т. ін.; потонути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затонути — Затону́ти, -ну́, -неш гл. Утонуть. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув. Чуб. V. 370.  Словник української мови Грінченка