затребуваний
ЗАТРЕ́БУВАНИЙ, а, е, канц. Дієпр. пас. мин. ч. до затре́бувати.
В 1819 році від поміщиків були затребувані відомості про розміри їх земельних володінь (Від давнини… І, 1960, 217);
// затре́бувано, безос. присудк. сл.
Камищук зовсім тихо промовив: — Сина в мене, Григорія, поліція забрала… Попервах держали в тюрмі в Чернігові, а це затребувано у Київ (Сміл., Сад, 1952, 183).
Словник української мови (СУМ-11)