затримка
ЗАТРИ́МКА, и, ж.
1. Дія за знач. затри́мати.
Треба було вчасно з’явитись на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала (Доич., II, 1956, 100);
Лузгін стисло виклав суть справи. Йдеться про затримку батальйону на Ромодані (Головко, II, 1957, 460);
При порушенні функцій щитовидної залози відбувається затримка і викривлення фізичного та психічного розвитку дитини (Шк. гігієна, 1954, 99).
2. Припинення на який-небудь час дії, руху і т. ін.
Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Трубл., І, 1955, 115).
Без затри́мки — негайно, не зупиняючись.
Винищуючи гарнізон, треба було водночас виламати передні двері, щоб перші атакуючі влетіли в будинок без затримки (Гончар, III, 1959, 257);
За одни́м затри́мка — не вистачає кого-, чого-небудь.
Уже хур із п’ять стоять навантажені. Лаштуються чоловіки вирушати — за одним затримка. Але ось і він виніс останнього лантуха, поклав собі на воза (Головко, 1, 1957, 306).
Словник української мови (СУМ-11)