затримка
ЗАТРИ́МКА, и, ж.
1. Дія за знач. затри́мати.
Треба було вчасно з’явитись на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала (Доич., II, 1956, 100);
Лузгін стисло виклав суть справи. Йдеться про затримку батальйону на Ромодані (Головко, II, 1957, 460);
При порушенні функцій щитовидної залози відбувається затримка і викривлення фізичного та психічного розвитку дитини (Шк. гігієна, 1954, 99).
2. Припинення на який-небудь час дії, руху і т. ін.
Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Трубл., І, 1955, 115).
Без затри́мки — негайно, не зупиняючись.
Винищуючи гарнізон, треба було водночас виламати передні двері, щоб перші атакуючі влетіли в будинок без затримки (Гончар, III, 1959, 257);
За одни́м затри́мка — не вистачає кого-, чого-небудь.
Уже хур із п’ять стоять навантажені. Лаштуються чоловіки вирушати — за одним затримка. Але ось і він виніс останнього лантуха, поклав собі на воза (Головко, 1, 1957, 306).
Значення в інших словниках
- затримка — за́три́мка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- затримка — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- затримка — -и, ж. 1》 Дія за знач. затримати. 2》 Припинення на який-небудь час дії, руху і т. ін. Затримка на лінії зв'язку. Без затримки — негайно, не зупиняючись. За одним затримка — не вистачає кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затримка — ЗВОЛІКА́ННЯ (затримка з виконанням, завершенням чого-небудь), ТЯГАНИ́НА, ЗАТЯ́ЖКА, ПРОВОЛО́КА розм., ВІДВОЛО́КА діал., МНИ́ХИ мн., діал., зневажл. Узявши слово, Морозицький дорікнув ученим за зволікання з відповідями й рекомендаціями (О. Словник синонімів української мови