затрусити
ЗАТРУСИ́ТИ¹ див. затру́шувати.
ЗАТРУСИ́ТИ², трушу́, тру́сиш, док.
1. Почати трусити; затрясти.
Отець Тимофій затрусив бородою (Перв., II, 1958, 386);
Червоний півень.. сердито затрусив сергами (Тют., Вир, 1964, 95).
2. Побігти риссю, швидко і дрібно перебираючи ногами.
Злякано заревла чиясь корова, і вся череда риссю затрусила до села (Мушк., Чорний хліб, 1960, 168);
Чорно-сірий вепр вистрибнув з кущів і з грізним хрюканням затрусив на мисливців (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361).
Словник української мови (СУМ-11)