затула

ЗАТУ́ЛА, и, ж.

1. розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають.

Марія витопила піч. Закривши її затулою, спинила прання (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 322);

Татари відкрили затулу й помітили Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).

2. діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон.

— Підніми, затулу, то воно затишніше буде од вітру (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. затула — зату́ла іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. затула — -и, ж. 1》 розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. 2》 діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затула — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С.  Словник синонімів української мови
4. затула — Затула, -ли ж. Защита, прикрытіе. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. н. п. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160. 2) Капюшонъ въ верхней одеждѣ.  Словник української мови Грінченка