затулка
ЗА́ТУЛКА, и, ж., розм. Те саме, що за́слінка.
Розпучливий брязкіт чавунних затулок, дух житньої соломи.. підняли на ноги сім’ю (Коцюб., II, 1955, 434);
Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині, стукав затулками (Донч., VI, 1957, 375);
Баба варить вечерю, закриває комин і затулки в печі, потім сідає біля чоловіка (Тулуб, Людолови, II, 1957, 169).
ЗАТУ́ЛКА, и, ж., зоол. Рід черевоногих молюсків, які мають округло-дзигоподібну раковину з кришечкою, що зовсім затуляє устя.
Словник української мови (СУМ-11)