затуманення

ЗАТУМА́НЕННЯ, я, с. Дія за знач. затума́ни́ти і стан за знач. затума́ни́тися.

— Благаю тебе, не доводи мою душу до затуманення і скажи мені, хто сей дід і про що говорили ви тої ночі? (Фр., IV, 1950, 159);

Вона.. чула безтямний шепіт, що впливав на неї, ще дужче затуманюючи їй голову, і те затуманення й слова, що він їх говорив, були приємними Зіньці (Шиян, Баланда, 1957, 128).

Значення в інших словниках

1. затуманення — затума́нення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. затуманення — -я, с. Дія за знач. затуманити і стан за знач. затуманитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови