затухаючий

ЗАТУХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до затуха́ти¹.

Тимко.. підійшов до печі, сів на стільчик і довго туманив очі на затухаючий вогонь (Тют., Вир, 1964, 476);

Ніч ніби ще активніше стискала своїми.. обіймами затухаюче життя села (Ле, В снопі.., 1960, 25).

◊ Затуха́ючі колива́ння, фіз.— коливання, які, поступово слабнучи, припиняються зовсім, зникають.

Коливання з дедалі меншою амплітудою називаються затухаючими (Курс фізики, II, 1956, 52).

Значення в інших словниках

1. затухаючий — затуха́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. затухаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до затухати I. Затухаючі коливання фіз. — коливання, які, поступово слабнучи, припиняються зовсім, зникають.  Великий тлумачний словник сучасної мови