затьмити

ЗАТЬМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. затьмля́ть; док., перех.

1. Зробити щось темним або невидним, прикривши, затуливши собою або чим-небудь; затемнити.

Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (Зеров, Вибр., 1966, 434);

*Образно. З Тверського руку ти [О. С. Пушкін] простер у синій Канів, Пишаємося ми співцями обома, І щоб затьмити вас,— нема таких туманів!.. Хай сяє сонце, згине тьма! (Рильський, III, 1961, 38).

2. перен. Перевершити кого-, що-небудь своїми якостями, досягненнями і т. ін.

Повбиралися [опришки] у найфайніше своє лудінє;.. — словом, хотіли затьмити всіх і все (Хотк., II, 1966, 185).

3. перен. Зробити менш зрозумілим; заплутати.

4. перен. Позбавити ясності, гостроти (розум, свідомість, зір і т. ін.).

5. перен. Зробити сумним, похмурим, зажуреним; засмутити.

Її душу щось затьмило і роз’яснило, мов прошибла її лиха блискавиця (Коб., І, 1956, 487).

Значення в інших словниках

1. затьмити — затьми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затьмити — -млю, -миш; мн. затьмлять; док., перех. 1》 Зробити щось темним або невидним, прикривши, затуливши собою або чим-небудь; затемнити. 2》 перен. Перевершити кого-, що-небудь своїми якостями, досягненнями і т. ін. 3》 перен. Зробити менш зрозумілим; заплутати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затьмити — ЗАТЕМНИ́ТИ (зробити щось темним або невидним, прикривши світло), ЗАТЬМИ́ТИ, ЗАТЬМА́РИТИ, ОТЬМА́РИТИ, ПОТЬМА́РИТИ, ОТЕМНИ́ТИ рідко; ПРИТЕМНИ́ТИ, ПРИТЬМА́РИТИ, ПРИТІНИ́ТИ (трохи, не зовсім). — Недок.  Словник синонімів української мови
4. затьмити — Затьми́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. затьмити — Затьмити, -млю́, -ми́ш гл. Затемнить, затмить. Як летіла сарана, то світ затьмила, — така її була сила. Камен. у. — очі. Завязать глаза. Очі мої козацькі молоденькі червоною китайкою затьміте. О. 1862. VIII. 22.  Словник української мови Грінченка