затьмити

ЗАТЕМНИ́ТИ (зробити щось темним або невидним, прикривши світло), ЗАТЬМИ́ТИ, ЗАТЬМА́РИТИ, ОТЬМА́РИТИ, ПОТЬМА́РИТИ, ОТЕМНИ́ТИ рідко; ПРИТЕМНИ́ТИ, ПРИТЬМА́РИТИ, ПРИТІНИ́ТИ (трохи, не зовсім). — Недок.: зате́мнювати, затемня́ти, тьми́ти, затьма́рювати, отьма́рювати, тьма́рити, темни́ти, отемня́ти, прите́мнювати, притемня́ти, притьма́рювати, приті́нювати, притіня́ти. Не підвів голови він і тоді, коли тінь упала на ту долоню, затемнивши її (Ю. Шовкопляс); Сніг ішов густий і затемнював світло ліхтарень, що слабо миготіли на рогах вулиць (І. Франко); Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (М. Зеров); Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки (Г. Хоткевич); Вигнутий стовп пилу пройшов шляхом, затьмаривши сонце (Ю. Яновський); Голубіє небо, голубіє — Хай же дим не тьмарить далину! (М. Гірник); А хмара, вітрові затримуючи дух, Вгорі зупиниться, потьмарить виднокруг (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. затьмити — затьми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затьмити — -млю, -миш; мн. затьмлять; док., перех. 1》 Зробити щось темним або невидним, прикривши, затуливши собою або чим-небудь; затемнити. 2》 перен. Перевершити кого-, що-небудь своїми якостями, досягненнями і т. ін. 3》 перен. Зробити менш зрозумілим; заплутати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затьмити — Затьми́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. затьмити — ЗАТЬМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. затьмля́ть; док., перех. 1. Зробити щось темним або невидним, прикривши, затуливши собою або чим-небудь; затемнити. Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (Зеров, Вибр., 1966, 434); *Образно. З Тверського руку ти [О.  Словник української мови в 11 томах
5. затьмити — Затьмити, -млю́, -ми́ш гл. Затемнить, затмить. Як летіла сарана, то світ затьмила, — така її була сила. Камен. у. — очі. Завязать глаза. Очі мої козацькі молоденькі червоною китайкою затьміте. О. 1862. VIII. 22.  Словник української мови Грінченка