затінений

ЗАТІ́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до затіни́ти.

Ще затінена темрявою ночі земля (Н.-Лев., IV, 1956, 233);

Роса блищала на травах, прибивши куряву на дорозі, затіненій дубами й грабами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41);

Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями (Панч, В дорозі, 1959, 70);

У лісі нижні гілки дерев завжди більш чи менш затінені (Наука.., 11, 1960, 35).

2. у знач. прикм. Який міститься, перебуває в тіні; темний.

Через півгодини сестри входили в затінений куток вулиці (Руд., Вітер.., 1958, 418);

Такою Галя ще ніколи не була. Здавалось, вона повернулася до нього затіненим боком (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 220).

Значення в інших словниках

1. затінений — заті́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. затінений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до затінити. 2》 у знач. прикм. Який міститься, перебуває в тіні; темний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затінений — ТІНИ́СТИЙ (такий, де багато тіні, де переважає тінь), ТІ́НЯВИЙ, ТІНЯ́СТИЙ, ЗАТІ́НЕНИЙ, ТІННИ́Й розм., ХОЛОДКУВА́ТИЙ розм. Це була тіниста стежка, де було вогко навіть в посуху (М. Грушевський); Багато струмків дзюркоче по тінявих ущелинах (О.  Словник синонімів української мови