захарчати

ЗАХАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.

1. Почати харчати, видавати хрипкі звуки.

Кривава смага криє запечені уста його; немов хто здавив за горло — захарчав він, застогнав… (Мирний, І, 1954, 359);

// Почати видавати звуки, схожі на хрипіння.

Вовк не завив, а якось захарчав, квакнув, підскочив угору і безсило опустився на землю, підгрібаючи її лапами (Стельмах, І, 1962, 208);

Стінний годинник немов спросоння захарчав, пробив дванадцять (Донч., V, 1957, 381).

2. Заговорити хрипливим голосом.

— А мене приймаєте? — недобре захарчав Онохрій Литка (Епік, Тв., 1958. 312);

// Загавкати глухо, хрипло; загарчати.

Вгамувавши собаку, що був захарчав на незнайомих, жінка, спинилася (Перв., Атака.., 1946, 138).

3. рідко. Почати хропіти (уві сні).

В одну мить пірнули [хлопці] під ковдри, захропіли, засвистіли носами, захарчали сонно (Збан., Курил. о-ви, 1963, 129).

Значення в інших словниках

1. захарчати — захарча́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. захарчати — -чу, -чиш, док., розм. 1》 Почати харчати, видавати хрипкі звуки. || Почати видавати звуки, схожі на хрипіння. 2》 Заговорити хрипливим голосом. || Загавкати глухо, хрипло; загарчати. 3》 рідко. Почати хропіти (уві сні).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. захарчати — Захарча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Захрипѣть. Єдного і другого ударив під бік ножем, — так вони і захарчали. Рудч. Ск. І. 199.  Словник української мови Грінченка