захмарювати

ЗАХМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХМА́РИТИ, рю, риш, док.

1. неперех., безос. З’являтися на обрії (про хмари).

[Морозиха:] Ні жодної зірки на небі, геть заволокло та захмарило… певно, на дощ! (Кроп., І, 1958, 75);

Сонце пекло так, що здавалось, сама земля розтопиться під цим палючим промінням. Хоча б вітерець війнув в обличчя, або хоч трохи захмарило (Неп., Сусіди, 1955, 69).

2. перех., перен., розм. Закривати, затемнювати що-небудь.

*Образно. Ворожа сило! Ти більшовика Повік своєю тінню не захмариш! Упертий труд війни на плечі він Узяв — і ніс як честь і нагороду (Рильський, II, 1960, 328).

3. перех., перен. Робити сумним, похмурим кого-небудь, надавати сумного, похмурого виразу чомусь.

Дід Пилип захмарює сердитими зморшками високе чоло (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 222);

Кілька днів вона була надзвичайно ласкава до чоловіка, ..силкувалась нічим не захмарити йому обличчя (Гр., II, 1963, 89).

Значення в інших словниках

1. захмарювати — захма́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. захмарювати — -юю, -юєш, недок., захмарити, -рю, -риш, док. 1》 неперех., безос. З'являтися на обрії (про хмари). 2》 перех., перен., розм. Закривати, затемнювати що-небудь. 3》 перех., перен. Робити сумним, похмурим кого-небудь, надавати сумного, похмурого виразу чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. захмарювати — Захмарювати, -рюю, -єш с. в. захмарити, -рю, -рышъ, гл. Покрывать, покрыть тучами, затмить, затемнить. Захмарывъ прежню його славу. К. Псал. 209.  Словник української мови Грінченка