захмелитися
ЗАХМЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., рідко. Те саме, що захмелі́ти.
Здається, Федір і захмелився добре (Мирний, IV, 1955, 233);
[Катря:] Полечу я зозулею до нього, до мого милого, край віконечка сяду, закую-зястогну, тугою обійму його серце, нехай згадає воно, як колись любилися, як з кохання того захмелилися… (Стар., Вибр., 1959, 217).
◊ Голова́ захмели́ться кому, у кого — хтось захмеліє, сп’яніє від чого-небудь.
У саду листя шаруділо під ногами і так гостро запахло осінню, аж голова дівчині захмелилася (Головко, II, 1957, 173).
Словник української мови (СУМ-11)